«Верес» — «Оболонь» — 2:1
Кубок України. 18 фіналу. 30 жовтня, Рівне. Стадіон «Авангард». 900 глядачів.
«Верес»: Кожухар, Куція (Протасевич 104), Гончаренко, Вовченко, Шевченко, Кучеров. Кльоц, Нонго (Луан 62), Дахновський (Шарай 75), Степанюк (Годя 82), Гайдучик (Мрвальєвич 62).
«Оболонь»: Федорівський, Осман (Стасюк 79), Дубко, Карась, Лук’янчук, Курко, Близниченко (Суханов 79), Груша (Черненко 71), Слободян (Грисьо 71), Чернов (Мединський 61), Теслюк (Бичек 98).
Вилучення: Лук’янчук 65.
Голи: Степанюк 58, Луан 92 — Слободян 54 з одинадцятиметрового.
«Оболонь» — «Верес» — 0:0
Чемпіонат України. 12 тур. 4 листопада. Київ, Стадіон «Оболонь». 300 глядачів.
«Оболонь»: Федорівський, Стасюк, Карась, Приймак, Грисьо (Близниченко 32), Курко (Вітенчук 66), Груша, Черненко, Слободян (Бичек 66), Мединський, Суханов (Теслюк 80).
«Верес»: Кожухар, Куція, Гончаренко, Вовченко, Шевченко, Сікейра (Кльоц 72), Кучеров, Луан (Нонго 89), Шарай (Дахновський 65), Степанюк (Годя 65), Мрвальєвич (Гайдучик 65).
Волею календаря «Вересу» довелося зіграти проти «Оболоні» двічі поспіль. Спочатку на Кубок у Рівному, а за чотири дні у чемпіонаті в Києві. Команди по-різному поставилися до цих матчів. «Оболонь», яка відверто «горить» у чемпіонаті, посідаючи передостаннє місце і вже помінявши тренера, вирішила у кубковій грі в Рівному особливо не напружуватися. Все одно той Кубок не виграти! Тому у гостей на поле вийшов практично резервний склад. У «Вереса» навпаки — склад у Рівному був цілком бойовий. Хіба що публіці показали привезеного із Африки футболіста, який нічим, окрім оригінальної зачіски, не запам’ятався. Слід зазначити, що київська команда, хоч і не називає себе «народною», принципово не запрошує іноземців. Може, через патріотизм, а може тому, що київський пивзавод, якому належить команда, визнано «стратегічним підприємством» і футболісти заброньовані від призову. В Рівному ж їх для цього доводиться «вчити на «гіодезістів». А з бразильцями, грузинами, чорногорцями та африканцями жодних проблем!
Другий склад гостей грав розкуто і не боявся пропустити. Навіть забив з одинадцятиметрового. Але вже за кілька хвилин рівняни після удару Степанюка, який нарешті забив, рахунок зрівняли. А потім стався вирішальний епізод — захисник «Оболоні» на прізвище Лук’янчук одержав другу жовту картку за затримку часу і був вилучений з поля в середині другого тайму. Після цього залишалося лише дізнатися, на якій хвилині «Верес» заб’є переможний м’яч. Зробити це в основний час не вдалося, тож довелося грати ще пів години, на початку яких Луан влучив у ворота на радість нечисленним уболівальникам. Після гри команда господарів побігла до групи бандикуватого вигляду «уболівальників», з якими і відзначила вихід до чвертьфіналу, що запланований аж на квітень наступного року.
У понеділок, коли команди вийшли на поле у столиці, «Оболонь» виглядала вже інакше. Склад був інший і грав цікавіше. Не можна сказати, що господарі перегравали «Верес», але переваги рівняни не мали жодної. Успіх «Вересу» могла принести потрійна заміна в середині другого тайму. Свіжі гравці лінії атаки створили одразу дві нагоди, аби забити, але Луан, який був вже не такий свіжий, вразити ворота не зумів. Після цього рівнян врятувала удача — господарі могли забити двічі, але теж не влучили у ворота.
Підсумкова нічия не принесла задоволення жодній з команд. «Оболонь» так і застрягла на дні таблиці, а «Верес» так і не відірвався від того дна на відстань, коли можна не перейматися питанням «виживання», а вирішувати більш серйозні турнірні завдання. На щастя, поки що нових африканців на горизонті «народної команди» не проглядається, а значить, надія на покращення залишається! Вже у неділю до Рівного приїде розхвалений львівський «Рух». Тоді і побачимо, на що здатен рівненський футбольний інтернаціонал.
Микола НЕСЕНЮК.
