Медійне середовище Кіровоградщини ніколи не було аж надто жвавим. Втім до повномасштабного вторгнення на території області працювало понад півсотні видань. Більша частина належала місцевим політикам чи бізнесменам, що мали бажання до політики долучитись.
Як наслідок – пошук фінансів, визначення редакційної стратегії і вирішення поточних господарських проблем видання рідко коли було ділом редакторів. “Темники” від власників не додавали медіа можливостей для розвитку, однак питань “де взяти грошей” позбавляли.
Спочатку ковід, а потім і повномасштабне вторгнення суттєво скоротило кількість новинних сайтів. За останні кілька років перестали працювати або перейшли в “сплячий режим” з десяток колись впізнаваних видань. Новинний сайт “АкулаMedia” свої останні публікації випустив у березні 2024 року. Представник мережі міських сайтів компанії CitySites “0522.com” працює в режимі максимальної економії ресурсів — випускає одну-дві новини на день, час від часу на тиждень-другий взагалі випадаючи з інформаційного поля. А от “Олександрійські новини” не можуть похвалитись навіть таким темпом. Одна-дві новини на місяць – це, наразі, все, що може собі дозволити видання.
Поки залежні від спонсорської підтримки видання поступово зникають або вичікують більш сприятливих часів, незалежні медіа мають самостійно вирішувати чимало поточних проблем. Саме про це ми й поговорили з редакторами місцевих топових медіа.
Медіаменеджер – не редактор
Мабуть, почати варто з болі чи не кожного редактора незалежних регіональних видань, що ще не встигли обрости величезними бюджетами та численним штатом на десяток-два працівників. Мова – про розподіл обов’язків, а якщо точніше, розділення менеджерської роботи від редакторської.
Кожне видання проходить етапи становлення та розвитку, коли людина на чолі колективу займається всім одразу. Це і вичитка текстів, і фактчекінг, і оплата рахунків, і написання грантів. Сюди ж можна віднести і питання пошуку стабільного фінансування, яке в умовах обвалу рекламного ринку та нестабільності грантових надходжень, лягає на плечі все того ж всесильного редактора. Коротше, мультизадачність. Однак з часом приходить розуміння – якщо не розділити менеджерські та редакторські функції, людина довго не протягне. Або вигорить, або почне помилятись.
Редакторка видання “Гречка”, Анастасія Дзюбак розповідає – попри те, що їхнє медіа доволі активно впроваджує систему розподілу обов’язків, повноцінно займатись лише одним аспектом роботи ЗМІ не виходить. Особливо коли це стосується одвічного питання “де взяти грошей?”. Справа в тому, що Анастасія є співвласницею видання, тож, поточні питання редакції лягають саме на неї.
“Шукаємо фінансування фактично перманентно. Скажу чесно, це виснажує. Оскільки я і фандрейзер також. Можливо, це нескромно, але наразі найбільший ризик – аби я не вигоріла і не забігла в ліс, а продовжувала шукати гроші. Звичайно, мріємо і діємо, аби мати подальшу інституційну підтримку”, – розповідає редакторка.
Підтримує колегу й редакторка та засновниця видання “Без купюр” Наталя Кривошей. За словами медійниці, повноцінне поєднання редакторських та менеджерських функцій практично неможливе. Завжди щось не встигатимеш та відкладатимеш на умовно позаробочий час.
“Щоб все функціонувало, як потрібно, потрібно наймати окрему людину, а краще кілька: фандрайзера, бухгалтера тощо. Однак для цього необхідне стабільне та достатнє фінансування, яке в умовах новинної регіональної журналістики отримати не так просто. Тож, поки редактори у нас залишаються багатозадачними”, – резюмує редакторка.
Техніки і побільше
Досі чимало регіональних редакцій страждають через брак технічного оснащення. Журналісти працюють на власних ноутбуках, що не дуже добре з точки зору безпеки даних. Редакції не в повній мірі, а інколи й взагалі, не забезпечені альтернативними джерелами енергії — генераторами, зарядними станціями чи навіть банальними павербанками.
На цьому, серед іншого, наголошувала директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк 25 жовтня на конференції “ДезАут: як вибити маніпуляції за межі інформаційного поля”.
“У нас енергетичним обладнанням забезпечені, може, 60% редакцій. Ми нещодавно проводили опитування з цього приводу і були дуже, на жаль, неприємно здивовані”, – зауважила Романюк.
Редакторка видання “Точка доступу” Ольга Зима під час спілкування з регіональним представником ІМІ у Кіровоградській області озвучила й інший аспект проблеми – потребу в оновленні наявної техніки.
“Для нас стає пріоритетом посилення технічної бази та оновлення обладнання для роботи на сучасніше, бо наявна техніка вже не завжди може тягнути ті задачі, яких ми від неї вимагаємо”, – наголошує редакторка.
Підтверджує цю проблему й дослідження Інституту масової інформації протягом 2023 року. Тоді проблему дефіциту техніки визнали 39% респондентів. Інформує dostyp.com.ua