Курахове. Архівне фото: Новини Донбасу
Наприкінці жовтня, за підрахунками американського видання Bloomberg, російські війська захопили понад 200 квадратних кілометрів території України — рекордна цифра з початку 2024 року. Окуповано ті населені пункти, які залишалися у глибокому тилу довгі роки війни. Нині під явною загрозою Курахове. Армія РФ підібралася критично близько до міста. Яких змін на карті війни очікувати найближчим часом — читайте в огляді «Новин Донбасу».
Курахове буде захоплено?
Вільні території навколо Курахового за останній місяць зникають максимально швидко. За лічені дні жовтня росіяни просунулися у Курахівці, Островському, Іллінці, прорвавшись до берега Курахівського водосховища на північному сході. У районі Максимільянівки окупанти дійшли до запорізької траси та перерізали її. У результаті близько 15-ти населених пунктів, зокрема Курахове, опинилися у своєрідному мішку. І, на думку експертів, через якийсь час цей виступ росіянам, ймовірно, все ж таки вдасться зрізати.
«Ми і далі відступатимемо. Насамперед, це стосується Курахівського напряму. Після Курахівського напрямку противник, очевидно, приступить до Покровського напрямку для того, щоб спробувати захопити Покровськ. І, безумовно, будуть спроби продавлювати нашу оборону на Запорізькому напрямку», — коментує військовий експерт Денис Попович.
Російські війська регулярно обстрілюють Курахове. Фото: Роман Падун / Facebook
За останніми, поки що не підтвердженими даними, на північ від Курахового армія РФ зайшла в село Берестки і взяла під контроль два мости через водосховище — автомобільний та залізничний — його окупанти знищили ще навесні цього року. Якщо Берестки захоплять повністю, росіяни зможуть активно завдавати ударів по греблі водосховища. Бити по цьому об’єкту, як писали «Новини Донбасу», армія РФ почала ще в середині вересня.
З тим, що ЗСУ рано чи пізно доведеться відходити з району Курахового, згодні й українські військові. Адже крім тиску окупантів північніше міста, армія РФ намагається підібратися до Курахового і з півдня.
«Завдання стоїть: узяти під контроль лівий берег села Сухі Яли та не залишити спроби атакувати нашим підрозділам, далі вони продовжать рух до Костянтинопільського і почнуть перерізати зв’язок з півдня Курахового. План ворога тут незмінний — поступово підтягувати фланги та плавно рухатися на північ. Також противник поступово займає позиції на схід і на південний схід від Успенівки. Між Максимільянівкою та Єлизаветівкою треба відходити, бо скоро може утворитися мішок. Поки наші козаки тримаються в Кураховому, скоро теж доведеться звідти відходити, старі помилки нашому командуванню слід враховувати, допоки не пізно», — пише боєць із ніком «Мучной».
Обстановка у районі Курахового. Карта: DeepState
Активно просуватися до Курахового з півдня росіяни змогли після окупації Вугледару. Вони досить швидко дійшли до наступної лінії оборони ЗСУ та практично подолали Богоявленку.
«Ціль через Богоявленку в перспективі і через Новоукраїнку охопити Курахове з півдня. Найближчим часом вони будуть більш інтенсивно намагатися штурмувати Курахове в лоб з Максимільянівки, у них ця можливість зараз відкривається. Але без охоплення Курахового з півдня наслідком всіх цих ударів буде високий рівень втрат з боку штурмуючих сил і при цьому з мінімальним результатом», — вважає військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Але втрати у озброєнні та загибель солдатів у цій війні ніколи не були для Москви проблемою. Російське медіа «Агентство», посилаючись на дані проекту Oryx, пише, що в жовтні окупанти зазнали наймасштабніших втрат у техніці з моменту харківського контрнаступу ЗСУ. Було знищено, пошкоджено чи захоплено близько 700 одиниць — такою є ціна безглуздого наступу РФ. Але це ніяк не зупиняє Кремль, ідея-фікс якого — окупація щонайменше всього сходу України.
Що дає РФ окупація Селидового
Гірник, Курахівка, Селидове — населені пункти, які трималися та були на великій дистанції від лінії фронту аж до літа 2024 року. Усі 10 років війни вони перебували у глибокому тилу. Глухі звуки боїв місцеві жителі чули лише десь далеко. Але тепер усе змінилося. Минулого тижня ці міста та села були захоплені. Прихильники так званої «СВО» пишуть, що армія РФ нібито вже окупувала Григорівку на північний захід від Селидового і атакує Петрівку, наголошуючи, що до Дніпропетровської області залишився 21 кілометр. Створення буферної зони біля Селидового — це зрозумілий та логічний крок армії РФ, але офіційних підтверджень цієї інформації немає. А українські військові пишуть, що зараз росіяни більш зацікавлені у просуванні на захід від Селидового.
«Якщо під повний контроль русаків перейде Новоолексіївка, яка на захід від Селидового, тут стратегія набагато складніша, ніж просто перерізати боєпостачання від Курахового. Ворог намагається заволодіти контролем між річками Солона та Вовча та перерізати боєпостачання з Дніпра. Усі їхні атаки ведуться безпосередньо на дороги між селами, за це відповідають флангові групи, які обходять з обох боків, тим самим дуже важко вдається допомогти передньому краю, де рубається наша піхота», — пише військовий «Мучной».
Російські військові у Селидовому. Кадр із відео
Селидове — це велике місто. Воно було досить серйозним плацдармом ЗСУ, тому ясно, що російські війська максимально користуватимуться ситуацією, що склалася. Водночас аналітики наголошують: захоплення Селидового не призвело до обвалу фронту.
«Фронт сипеться — це означає, що стався прорив фронту на певній ділянці і далі противник вийшов на оперативний простір, а флангові підрозділи дають ефект доміно. І цей прорив фронту розширюється на десятки-сотні кілометрів», — пояснює керівник воєнних програм безпеки центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
Харківський контрнаступ ЗСУ восени 2022 року справді призвів до обвалу фронту армії РФ. Захоплення Селидового поки що не дало окупантам великих бонусів, але, ймовірно, це лише справа часу. Адже саме Селидове більшість експертів називали головним стартовим майданчиком для прориву до Покровська. Просто зараз путінські війська зосередилися на Кураховому, а забезпечити повнокровний наступ одразу на двох напрямках їм все-таки складно.
Обстановка у районі Селидового. Карта: DeepState
Варто також нагадати, що просування до Покровська — це не тільки Селидове, а й Мирноград, до якого ще понад п’ять кілометрів. Після кидка до Новогродівки і захоплення міста наприкінці серпня ситуація в цій частині фронту виглядає нібито замороженою. Але аналітики вважають, що це теж ненадовго.
«Поки що активність окупантів у напрямку Мирнограда виглядає як затишшя перед бурею. Ні, вони постійно атакують, це нікуди не поділося. Просто тимчасово зменшили інтенсивність. А самі в цей час накопичують резерви у Новогродівці та проводять перегрупування у напрямку Мирнограда, ближче до лінії бойового зіткнення. Щодо цілого міста таких розмірів (це Новогродівка) дає можливість накопичуватися для штурму у бік Мирнограда. Тепер ми повинні витрачати дорогоцінні далекобійні снаряди, щоб хоч якось порушувати ворожі процеси накопичення резервів у Новогродівці», — пише військовий блогер Богдан Мірошников.
Приблизно також досить статично виглядає фронт у районі Торецька, де ще в серпні йшли запеклі бої. А Часів Яр українські війська взагалі утримують з весни, не даючи російській армії можливості окупувати місто. Така кількість вогневих точок на фронтовій карті, з одного боку, змушує армію РФ обирати пріоритет, але, з іншого, ускладнює роботу і сил оборони. Адже, як свідчить історія цієї війни, людський ресурс Росії практично нескінченний. Нехай це не дозволяє окупантам одночасно наступати на всіх напрямках, але цього достатньо, щоб тримати весь фронт у постійній напрузі.
Куп’янсько-лиманський напрямок — менш медійний, але не менш небезпечний
Донецька область залишається для російської армії пріоритетною, але від планів захопити частину Харківської РФ також не відмовляється. Окупанти намагаються повернути собі території, які ЗСУ вдалося звільнити восени 2022 року. Мова про Куп’янськ, Борову та ще десятки населених пунктів, що знаходяться східніше річки Оскол. Якщо це вдасться, по-перше, путінські війська знову отримають Куп’янськ-Вузловий — залізничний хаб, який дозволить їм покращити свою логістику. По-друге, вони практично впритул підійдуть до Слов’янська — по суті, повториться те, що було 2022 року. Тоді армія РФ була приблизно за 10 кілометрів від міста. Окупанти зупинилися на лінії Святогірськ — Щурове — Стародубівка — Крива Лука. Прорватися далі їм завадив Сіверський Донець. Зараз конфігурація фронтової карти інша. Армія РФ атакує в районі Часового Яру — на південний схід від Слов’янська, намагаючись підійти до Краматорська. Паралельно якщо загарбники повторно займуть території східніше річки Оскол, Сили оборони в Сіверську опиняться в напівоточенні. У разі залишення позицій ЗСУ, росіяни підійдуть надзвичайно близько до Слов’янська з півночі та сходу.
«Окупанти не мають на меті форсування річки Оскол, а буде рух уздовж річки у напрямку Краматорська та Слов’янська. Це фактично відображення подій 2022 року, коли ізюмське угруповання противника, яке було більшим за чисельністю, мало на меті блокування підрозділів Збройних сил України в Донецькій області. Тобто флангове охоплення, але тоді відмовилися від тактики великих котлів та перейшли до тактики так званих малих котлів», — коментує військовий аналітик Дмитро Снєгирьов.
Однак в районі Лиману поки що фронт відносно стабільний, але на північ від нього російським військам уже вдалося в деяких місцях прорватися до Оскола. Це села Синьківка і Лиман Перший буквально за кілька кілометрів від Куп’янська. А також село Кругляківка на південь від Куп’янська. Наприкінці жовтня в Z-пабліках з’явилися відео, де армія РФ встановлює свій прапор у населеному пункті. Офіційні українські джерела інформацію про захоплення не підтверджують, але в будь-якому разі на картах видно, що відрізок території із селами Петропавлівка, Ківшарівка, а також містами Куп’янськ і Куп’янськ-Вузловий путінська армія практично оточила з трьох боків.
Ситуація на Куп’янському напрямку. Карта: DeepState
«На Куп’янському напрямку зосереджена Перша танкова армія у складі Кантемирівської та Таманської дивізій, які оснащені сучасними, у російському розумінні цього слова, зразками техніки та, відповідно, укомплектовані особовим складом. Плюс коротке плече логістики — це боєкомплект, паливно-мастильні матеріали як безпосередньо з території Російської Федерації, так і з окупованих районів Луганської області», — каже Дмитро Снєгирьов.
Також окупанти штурмують позиції сил оборони у районі села Загризове. Тобто вони почали рухатися вздовж річки Оскол. І нехай, як кажуть експерти, поки що армія РФ не планує її форсувати, якщо окупанти спробують прорватися на правий берег, це буде для них набагато легше, ніж 2022 року.
«Рівень води в річці Оскол після підриву дамби Оскольського водосховища недостатній, щоб розглядати ці водні перешкоди як природний бар’єр для подальшого просування російських окупантів», — нагадує Дмитро Снєгирьов.
Тому експерти впевнені, що надалі існує загроза просування путінських військ, у тому числі й у бік Ізюма. Адже пропагандисти досі з болем згадують блискавичну операцію ЗСУ у вересні 2022 року, не можуть змиритися зі втратою територій і явно сподіваються, що путінські війська їх знову захоплять. Ймовірно, сподівається на це і Кремль, нарощуючи угруповання військ та на куп’янсько-лиманському напрямку.
