Священник з Дубенщини Андрій Ступницький у неділю поспішав до храму в селі Повча, що в Дубенському районі — на богослужіння. Однак не доїхав, бо дорогою його зупинили працівники ТЦК. Він став одним з тих небагатьох церковників, яких мобілізували на Рівненщині. Щоправда, зважаючи на проблеми зі здоров’ям, священник на фронт не потрапить, а служитиме капеланом при одній з військових частин.
Віктор Земляний, секретар Рівненської єпархії УПЦ (МП):
— Отець Андрій пройшов ВЛК, отримав бойову повістку, по якій прибув у понеділок, 16 грудня. У Рівному його відмовилися брати капеланом, то він вирушив у Шептицький (колишній Червоноград). Відповідно до законів України, священники, як й інші чоловіки, підлягають мобілізації. Однак потрібно розуміти, що у священнослужителів є певні особливості з проходженням служби. Відповідно до Женевської конвенції, священнослужитель не може бути комбатантом. Тобто людиною, яка бере участь безпосередньо у бойових діях. Священнослужитель, як і медик, може у війську виконувати лише свою пряму функцію. Іншими словами, мобілізований церковнослужитель має забезпечувати духовність у Збройних силах України. Адже солдати тієї чи іншої конфесії теж мають свої релігійні потреби. Священнику заборонено брати зброю до рук. Якщо людина вбиває іншу людину, то вона уже не може бути священником. Бо усі священнослужителі складають присягу на служіння Господу. Вони можуть служити у частинах забезпечення армії. Вважається, що священник має хоч раз у тиждень звершувати божественну літургію. Я знаю, що у 80% випадків, коли священників мобілізовують, то у військових частинах їм дозволяють продовжувати служити Богу. Окрім того, наші священники небайдужі та відповідальні. Вони виконують свої громадянські обов’язки. З нашої єпархії уже є навіть один поранений священник з контузією. Він лежить у госпіталі. Протоієрей Андрій Косік, який пішов до війська добровольцем та перебував на «нулі» з нашими військовими.
Тетяна Камерістова, речниця обласного центру комплектування:
— Військовий обов’язок є однаковим як для віруючих, так і для невіруючих. Конституція закріплює рівність усіх громадян і не допускає дискримінації за ознакою релігії.
Наприкінці 2021 року в Україні почав діяти Закон «Про службу військового капеланства». У ньому сказано, що військовим капеланом може бути громадянин України, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні релігійної організації. Обов’язковою вимогою для зайняття посади військового капелана є наявність вищої богословської освіти.
Військові капелани не долучаються до нарядів та урочистих маршів, але мають опанувати військову культуру та служити при певному підрозділі. Головне завдання капелана — підтримувати дух військовослужбовців на війні і в тилу, бути поруч, вислухати, помолитись, мотивувати і надихнути на правильний шлях.
Робота священника, військового капелана у час війни — більше слухати. Не можна людині дати доброї поради, якщо її не вислухаєш. В одних є страхи, в інших побоювання, але у молитві приходить розрада і надія, що все буде добре.
Щодо альтернативної служби, яка передбачена для громадян, релігійні переконання яких суперечать участі у бойових діях, то у випадку загальної мобілізації в країні у більшості випадків де-факто скасовується.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
