Військові, які воюють «на нулі», кажуть, що саме цими засобами відбувається зараз боротьба, і це вже невід’ємна частина виживання.
Військовики часто звертаються до міської влади Рівного по фінансову та технічну допомогу, тому поява людей у «пікселі» на сесіях міськради вже нікого не дивує. Більше емоцій викликають розповіді самих бійців з передової, які не з телевізійних новин знають, що таке війна. Цього разу захисники дякували не стільки за дрони, скільки за РЕБи — засоби радіоелектронної боротьби, які дозволяють збити з пантелику та приземлити ворожі безпілотники.
Чому постійно необхідні все новіші засоби боротьби? Бо супротивник також адаптується, — так пояснює Михайло Войтович з окремого батальйону спецпризначення окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького. На війні він з 2015 року. Якщо раніше у нього, як у командира взводу, був цілий арсенал різної техніки та зброї, то тепер бійців на фронті найбільше виручають пікапи, на яких встановлено РЕБи. Каже, без них вивезти поранених з «нуля» і вижити самим під атакою дронів було б нереально. Окрім них, спереду є ще інфрачервоний промінь, щоб безпечно пересуватися вночі. За чудернацький вигляд військовики називають свою техніку «корпорацією монстрів».
— На даху машини є «ріжки» — так виглядає наш перший автомобільний РЕБ. Він тридіапазонний, працює на частотах 700, 900 і 1000 мГц. Ми ще такий дерев’яний щит прикрутили, щоб антени не зламалися при ударі. Одного разу посеред білого дня, коли були вже під самим Бахмутом, ми тяжкопоранених дістали і пікапом вивезли. Всі FPV-дрони, які літали поруч, просто падали! Якось одну нашу позицію розбили — противник випалив нам бліндажі, було багато загиблих. На позиції ще залишалося п’ятеро живих. Цих п’ятьох нам вдалося забрати, бо ми зуміли вискочити прямо на «нуль» машиною під РЕБом і людей позабирали. Росіяни не могли нам нічого зробити, а потім почали нас звичайною артилерією накривати. Але за той час ми вже своїх вивезли. Нині цей багатодіапазонний РЕБ, на жаль, вже згорів — його ціна приблизно 15 тисяч доларів.
До речі, наш перший піхотний РЕБ, який ми застосували під Бахмутом, збив на одному заряді 17 дронів! Вони була на частоті 900 мГц — і всі впали. Тобто він збивав дрон за 20–30 секунд, і це при тому, що заряду є на 30 хвилин всього лиш. А тепер кожен боєць виходить на позиції з тридіапазонним РЕБом, без нього зайти і вийти з позиції — нереально. Вартість такого тільки по деталях — тисяча доларів.
РЕБів мало. Щоб їх постійно не заносити-виносити з позиції, а там залишати, ми просто заносимо і виносимо акумулятор. Постійно рухаємося з «банкою», а не з генератором, тому що він шумний. А так ви не «палитеся» і чуєте все, що довкола. Тому хочете — не хочете, але постійно тягаєте той акумулятор. З’явилося уже нове покоління РЕБів, є і на 2,4 Гц, є такі, що працюють у діапазоні від 300 до 540 мГц. Вартість такого ящика суто по деталях складає 2,5 тисячі доларів, на кожен автомобіль треба по два таких, то це вже виходить 5 тисяч треба.
От був у нас поранений. Був штурм і він став на міну-«пелюстку» — йому відірвало ногу. Ми його врятували тільки тому, що заскочили прямо на «нуль» звичайним пікапом, обшитим бронею, а противник цього не очікував. Так і другого вивезли, з артилерійського підрозділу. Був тоді сильний «приліт», у бійця — ушкодження голови… Але він живий.
Як виглядає машина, яка повертається з «нуля»? Колесо розірвано на «пелюстках», які росіяни розкидають з дронів. Ми можемо пересуватися тільки по-сірому: вранці або ввечері. А вночі не можемо, бо піхота не бачить «пелюсток» — інакше залишаємося без ніг. І тому треба застрибувати в авто з РЕБом, щоб витягнути людей… І колесо там не звичайне, а спеціальне, щоб коли його розриває «пелюсткою», все одно могли їхати. Якось було, що тільки що вдарив дрон і в авто вже три колеса були пробиті, радіатор та система гідравліки — теж, а водію допомагав поранений з простреленою рукою… Отак хлопці заходять на позиції, поранені сідають і виїжджаємо. Якщо людина поранена, але її вчасно евакуйовують, вона знову повертається в стрій.
FPV-дрон — доволі небезпечний. У перших боях, які змінили ситуацію на користь росії — це був Бахмут, «вагнер» застосував нову методику — так звану «війну лаптєногих». Висів дрон над людиною, і її заводили в хату. Тобто іде цей колишній арештант і підходить до будівлі — і якщо його вбивають, тоді росіяни починають мінометами цю будівлю «розбирати». Якщо нема звідти відповіді, тоді другий приходить: немає відповіді — кидає гранату. Таким чином, будівля за будівлею відбувалося захоплення Бахмута… Тепер технологія змінилася. Висить дрон, іде руський піхотинець, підходить до хати — якщо з хати іде опір, в хату «прилітає». Та якщо раніше це були міномети, то тепер прилітає FPV-дрон, пробиває отвір, влітає всередину і там вибухає. Це все триває безперервно. Таким чином, не жаліючи людей, маючи практично необмежений ресурс (порівняно з нами), вони мали успіхи. Наскільки їх стане — я не знаю. Тому що за цю війну вони провалювалися неодноразово. Зараз ми бачимо на фронті, що вони ідуть прямо на всіх.
Якщо ви хоча б три місяці не задіяні у війні, правила гри змінюються. Тобто кожних три місяці абсолютно інша тактика. І ви постійно маєте адаптуватися. Наш батальйон — один з небагатьох підрозділів в Україні, що проводить самостійно закупівлю зброї. І це дуже позитивно, тому що ми отримуємо не те, що нам дають, а те, що ми вибрали. Ми, як підрозділ, який весь час на «нулі» і який тримає передові позиції, постійно розвиваємося. У нас з’явився взвод РЕБ, взвод з ремонту дронів, перед цим у нас з’явився взвод ударних дронів… Люди, які занурюються в це питання на рівні взводів або рот, доносять своє бачення комбату або комбригу — і відбувається купівля тої чи іншої амуніції, дронів.
Антидронові рушниці, радіостанції, тепловізор, дрон, машина, РЕБи — це постійний витратний матеріал, як шкарпетки або патрони. Ви їх мусите постійно підвозити. Бо таким чином відбувається боротьба, це вже невід’ємна частина виживання.
Ваша громада допомагає нам — дали 1,5 млн гривень, з них 250 тисяч вже освоїли, на них закупляємо FPV. Ваша підтримка на 11-му році війни дуже важлива. Це як дія і протидія. Частково можна боротися саме завдяки РЕБам. Нові виклики з’являються постійно. Буває, як тим боротися — ми не знаємо, але війна завжди показує, що завтра придумають щось інше.
Таку ж думку поділяють захисники й з інших підрозділів ЗСУ. Кажуть, найкраще — це коли бійці самі можуть обирати те, що найпотрібніше на даний момент, і діяти, випереджаючи ворога. Зокрема, про це казав Станіслав Бруда, який керує службою радіоелектронної та кіберборотьби в одній з окремих механізованих бригад:
— Ми — ті, хто безпосередньо займається боротьбою з БпЛА, тож дякуємо за РЕБи. В деяких моментах дуже важко громаді це закупити, бо є законодавчі та організаційні перепони. Тому отримуємо допомогу через субвенцію.
На початку літа ми звернулися з листом до ради, отримали 3 млн гривень на засоби РЕБ — ці кошти використано, підписано договір і 50% обладнання вже поставлено, невдовзі привезуть решту. Але хотілося б наголосити на іншому: коли закуповувачем є громада, дуже важко правильно сформувати технічне завдання стосовно РЕБів. Поки пройде сесія, поки надійдуть кошти, поки відбудеться тендер і нам їх передадуть — ті засоби вже можуть бути неактуальними. От наша бригада нині вже на третьому напрямку. Якщо у 2022-му це був Серебрянський ліс, Лиманський напрямок, під Кремінною, після того були на Очеретино, то зараз — це місто Торецьк.
З досвіду бойових дій знаємо: ворог швидко адаптується і перелаштовується під нашу протидію. Тож засоби бувають максимально ефективні лише 1–1,5 місяця, а надалі їхня ефективність стає на рівні 70-50-30 або й уже 0%, бо ворог перелаштовується на нові частотні діапазони, нові типи безпілотників та радіозв’язку… От з’явилися дрони-камікадзе на оптоволоконному зв’язку. На даний час, окрім стрілецької зброї, протидії їм немає. Ворог застосовує їх все частіше, на нашому напрямку робить по 10–30 вильотів щодня — дякувати Богу, у них поки великий відсоток неспрацювань і технічних поломок. Але проблема є.
Керування дронами змінюється за лічені тижні, тож мусимо вигадувати все нові способи протидіяти їм. В цілому, закупівля засобів РЕБ через тендери на «ПроЗорро» чи інших платформах (з точки зору управління радіоелектронної та кіберборотьби Генштабу) не є безпечним способом, бо розкриваємо всі технічні деталі тих засобів, які тільки плануємо купувати. Ворог не спить і не є дурним. Вони моніторять платформи і бачать, що конкретна бригада збирається купити, тому можуть планувати собі інші безпілотники на інших частотах, — каже Станіслав.
Павло Казарін, головний сержант роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 104-ї окремої бригади ТрО, яка нині виконує завдання у Курській області РФ, також додає:
— Все ХХ століття ми спостерігали за конкуренцією снарядів та броні, а зараз — це конкуренція дронів та РЕБів. І все стрімко змінюється. Якщо в 2022-му в якомусь підрозділі був дрон MAVIС і «мавікіст», то він вважався дуже прогресивним, а зараз ми звикли, що такі засоби є в кожній бригаді. Але те, що було актуальним на початку року, наприкінці року уже ту актуальність втрачає… Війна — це дуже дорого, і ті гроші, які виділяють бригадам на закупівлю РЕБів, — це справді багато. Але бригада враховує свій досвід на полі бою і тому адаптується у процесі закупівель.
Учора ввечері у мене був поранений боєць з Шотландії, він у нас пілот дронів. На щастя, у нього легке поранення і він незабаром повернеться до нас у стрій. Але я їхав сюди і думав, наскільки показова ця історія — ця війна уже не тільки наша, уже більше, ніж суто українська. Ці гроші, які ви, депутати, виділяєте — це інвестиція у наше спільне майбутнє, щоб хлопці поверталися додому, щоб в нашій країні можна було безпечно спати і народжувати дітей, щоб ми могли закінчити цю війну на наших умовах.
Записала Олена РАКС.
