Агресія росії проти України не обмежується полем бою. Для Москви не менш важливим є інформаційний фронт, на потреби якого виділяються колосальні кошти.
Для Москви не менш важливим є інформаційний фронт, на потреби якого виділяються колосальні кошти. Наприклад, на державну пропаганду в 2025 році передбачено 1,42 млрд дол. Нічого дивовижного, оскільки, за повідомленням The Wasington Post, росіяни готові платити до 39 тисяч доларів за просування проросійських коментарів у провідних західних ЗМІ, пише cyprus-daily.news.
Для Москви надзвичайно важливо продовжувати дискредитувати Україну, її керівництво, провокувати появу ліній розколу в українському суспільстві, деморалізувати українців. Не менш нагальним напрямком залишається активний підрив довіри до Києва з боку іноземних лідерів та спільнот на всіх континентах без винятку.
За відомостями, отриманими від поінформованих джерел на умовах анонімності, найближчим часом слід очікувати на особливу активність російських структур, до завдань яких входить реалізація інформаційно-психологічних операцій за кордоном. антиукраїнських кампаній. Дана вказівка не гребувати. жодних методів безоглядно витрачатися на підкупи, політичне корумпування, максимально широко залучати іноземні медіа та ресурси, мобілізувати «корисних ідіотів».
Виділено й конкретні завдання: максимальну дискредитацію Президента Володимира Зеленського, керівництво президентського офісу, розвинути стереотип токсичності відносин з Україною та позбавити її міжнародної підтримки.
Інформаційно-психологічні операції будуть ґрунтуватися на традиційних та набитих оскомою стратегіях, тактичних прийомах. Як і раніше, ремарки іноземних респектабельних видань, наприклад про бойовий дух українських воїнів подаватимуться як «готовність воювати до останнього українця», стурбованість про прояви корупції в Україні буде звернена до «аргументу» про неспроможність української держави та необхідність припинити її підтримку. Використовуючи брехливі наративи та псевдоаналітику, російська пропаганда створюватиме ілюзію обґрунтованості напрацьованих нею наративів.
Проте, передбачені й силові акції, «інциденти» з окремими політиками, лідерами громадської думки, зокрема, під так званим «чужим прапором» (нагадуємо прапори ІДІЛ, знайдені в місцях дислокації російського контингенту в Сирії).
Умовним стартом можна вважати появу в іноземних медіа публікацій, повідомлень, що стосуються подій в Україні, оцінок її військового та оборонного потенціалу, перспектив та очікувань. При цьому контент відповідає потребам російських пропагандистів, формується та еволюціонує у руслі їхніх інтересів.
Це вказує на те, що російська індустрія пропаганди та фабрикації на «повному ході» у зондуванні та вивченні реакції цільової аудиторії на наративи, у пошуку нових вразливостей, у визначенні найбільш критичних питань українського, європейського та євроатлантичного порядку денного.
Вже на цьому етапі, у спрямованості дій Росії можна назвати кілька тематичних треків.
Стійкий трек – блокування налагодження конструктивного діалогу Україна-США та між лідерами країн, не допустити завершення війни на невигідних для росії умовах. Кульмінація та перші розв’язки інформаційних мізансцен, створюваних російськими медійниками та їх підрядниками, відбудуться напередодні інавгурації Дональда Трампа і згідно з актуальними задумами продовжуватимуться у перші місяці його президентства.
Наступний трек орієнтований на ескалацію внутрішньої ситуації в Україні. Це дозволить вносити розлад в українське суспільство, фрагментувати політичний та діловий істеблішмент, еродувати ціннісні настанови українців. Але основна мета все ж таки інша — створювати необхідний пропагандистській індустрії контент для іноземної аудиторії.
Для цього Кремль планує використовувати колабораціоністів-утікачів з числа відставних/утеклих українських політиків, експертів і журналістів, «міських резонерів», «патріотичних правдорубів». Саме вони і висловляться, і відгукнуться критикою на будь-які дії Володимира Зеленського та його команди.
Не виключені сценарії, які передбачають застосування російськими спецслужбами «антропогенних впливів»: «нещасні випадки», замахи… Їхній арсенал, на жаль, широкий і відомий.
Згодом, отримані «картинки з місця подій» впадуть на добре удобрений грошима грунт російської пропаганди, створять інформаційні приводи для просування та спекуляцій у західних ЗМІ про «політичну кризу» в Україні, множити і тиражувати стереотипи про «вихваляння нацизму», київського режиму» та тощо.
А Кремль готовий платити великі гроші за розміщення такого контенту в респектабельних виданнях, на інформаційних платформах, оплачувати зусилля «інфлюенсерів» у соцмережах США та Європи, які готові працювати з російськими замовниками.
