Портрет головного сержанта Олександра Ющенка
Військовослужбовці 13 бригади Національної гвардії України «Хартія» звернулися до міської ради із проханням назвати одну із вулиць Луцька на честь загиблого головного сержанта бригади, лучанина Олександра Ющенка.
Про бойовий шлях воїна, те, як він навчав і готував нове покоління сержантів української армії, його захоплення історією та кінологією, любов до Волині та мрії, військовослужбовці розповіли Район.Луцьк.
Головний сержант бригади, бої за Слов’янськ та Світлодарськ
Олександра Ющенко народився у Луцьку, навчався у ліцеї №25. Він розпочав військову службу у 2005 році, був командиром відділення. У мирному житті певний час служив поліцейським-кінологом і тренував службових собак. Олександр повернувся до військової справи у 2014 році, у складі спецпідрозділу «Омега» брав участь у звільненні Слов’янська.
Олександр Ющенко
У 2015 році був одним із засновників формування 4-тої бригади оперативного призначення Національного гвардії України «Рубіж». За словами головного сержанта бригади «Хартія» Дмитра Грицюка, він познайомився з Олександром у Гостомелі під час відбору до цієї бригади, яку створювали за стандартами НАТО. Відбір бійців до новиї бригади був суворим. Протягом п’яти днів всі проходили складні фізичні випробування.
«Саша був інструктором. Нам тоді здалося, що він, як мінімум має звання полковника. Він був дуже впевнений і цілеспрямований, показував високий рівень підготовки. Олександр ніколи не стояв і не спостерігав, як інші біжать крос, а завжди біг зі всіма. Він вчив бійців на власному прикладі, постійно тренувався, бігав, займався контактними єдиноборствами», – пригадує Дмитро Грицюк.
Олександр Ющенко став головним сержантом тоді, коли подібних звань ще не було в ЗСУ. Після відбору бійців та формування бригади він не відсиджувався в штабі, завжди виходив на «нуль» разом з бійцями, брав участь в боях на Світлодарській дугі.
Олександр Ющенко з «Хартії»
У 2018 році Олександр став командиром відділення у 25-й окремій бригаді охорони громадського порядку НГУ, згодом звільнився з лав Національної гвардії.
Військовий, як і його побратими, розуміли, що Росія рано чи пізно розпочне повномасштабне вторгнення, тож був готовий знову взяти зброю до рук. Відразу після початку повномасштабного вторгнення він став на захист країни в складі Сил спеціальних операцій (ССО), воював на Маріупольському напрямку, звільняв Київщину.
У квітні 2023 року Олександр розпочав службу в 13-й бригаді оперативного призначення НГУ «Хартія». Його одразу призначили на посаду головного сержанта бригади, він брав участь у боях за Харків, Бахмут, Куп’янськ, Лиман. За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України у жовтні 2022 року він отримав орден «За мужність» III ступеня.
Олександр Ющенко у війську
Крім того, на посаді головного сержанта бригади він займався бойовою підготовкою особового складу.
«У нього було завдання сформувати з цивільних людей, не кадрових воєнних, підрозділ, який може з мінімальними втратами виконувати бойові задачі, і в нього це добре виходило», – розповів Дмитро.
За словами побратимів, він ніколи не відносився до бійців зверхньо, був справедливим і вимогливим до всіх, незважаючи на звання. За встановленими в бригаді правилами, офіцери не заходили в їдальню поки не пообідають всі бійці.
Як розповів старший лейтенант бригади «Хартія» Сергій Семенченко, Олександр був прибічником дисципліни та чіткої організації.
Нагороди Олександра Ющенка
«Він підготував сотню сержантів, які брали участь у найзапекліших боях за Рубіжне, Сєверодонецьк, Бахмут і зараз виконують бойові завдання на «гарячих» напрямках. Він професіоналом, якому можна було довірити бійців, відповідальним і працював на результат», – додав військовий.
Він пишався тим, що з Волині
За словами побратимів, Олександр найбільше мріяв про те, що Україна переможе і він зможе повернутися до занять кінологією та собак, яких дуже любив. Навіть позивний – «Капа» він взяв у пам’ять про свого першого чотирилапого вихованця.
«Кано та Шкода – його собаки завжди були з ним поруч – на полігоні, у ППД, на бойових виїздах і слухали його у всьому», – розповів Сергій Семенченко.
Зараз вони живуть з його дружиною Ольгою, яка працює в поліції кінологом. Разом з песиками жінка часто їздить у лікарні, де проходять реабілітацію поранені військові, які дуже радіють домашнім улюбленцям, а ті, в свою чергу, охоче виконують команди бійців. У жовтні на Київщині провели Всеукраїнський турнір пам’яті Олександра Ющенка. У змаганнях брали участь кінологи Нацполіції та Національної гвардії. Турнір в пам’ять про загиблого воїна організувала спілка кінологів України.
«Я познайомився з Сашою у 2014-му році в Слов’янську. У вільний час він тренував вівчарку і віддавав їй команди німецькою. Запитав у нього, чому саме на цій мові він говорить із собакою? Так дізнався, що він працював кінологом за кордоном, брав участь у змаганнях міжнародного рівня», – розповів старший лейтенант бригади Олег Гармата.
За словами Сергія Семенченка, Олександр цікавився історією УПА, повстанських рухів, незадовго до загибелі розповідав, що хоче після війни продовжити навчання на історичному факультеті.
«Він дуже пишався тим, що народився саме на Волині – у повстанському краї. Коли зустрічав земляків, то завжди радів, але вимогливість до волиняк у нього була вдвічі більша, мовляв, вони повинні бути кращими, бо з Волині», – додав військовий.
Олександр Ющенко загинув у квітні 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Долинське на Дніпропетровщині. Воїна поховали на міському кладовищі у селі Гаразджа, неподалік від його рідного міста. Батьки Олександра та його старший брат Сергій живуть у Луцьку.
Похорон Олександра Ющенка
Побратими проводжають Олександра в останню путь
Як розповів письменник і військовослужбовець бригади «Хартія» Сергій Жадан, який добре пам’ятає день загибелі Олександра, це стало великою втратою не тільки для його рідних та побратимів, а й для всіх бійців та офіцерів, яких готував Олександр.
«Він виховав ціле покоління сержантів, його досі згадують. Для нас справа честі приїхати в Луцьк і звернутися до громади, місцевої влади з проханням увіковічнити пам’ять Олександра», – додав Сергій Жадан.
Нині військовослужбовці бригади «Хартія» звернулися до міської ради з проханням назвати одну з вулиць міста на честь загиблого воїна, який є символом бригади.
На зустрічі в Луцькій міській раді
Звернення від бригади передадуть міському голові.
«Щоб назвати вулицю на честь воїна, не варто чекати закінчення війни, бо вона може довго тривати. Ми усвідомлюємо вклад Олександра у підготовку бійців, які зараз боронять країну, і хочемо, щоб лучани пам’ятали свого земляка», – додав Сергій Семенченко.
