Інженерна сім’я. Знущання над військовими, вимагання грошей, кумівство та інші секрети 211-ої понтонно-мостової бригади.
8 липня 2024 року командир роти одного з батальйонів 211-ої понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ помітив, що на пункті постійної дислокації в Тернопільській області зник солдат. Комбат негайно організував пошуки, але вони були невдалими.
Згодом двоє офіцерів, які займалися службовими розслідуваннями щодо СЗЧ, вирішили перевірити, чи не переховується втікач за місцем реєстрації. І поїхали в село на Тернопільщині.
Виявилося, що він справді повернувся додому. Офіцерів зустріла 75-річна мати солдата. Жінка зі сльозами на очах розповідала, що, відколи син приїхав додому, він ні з ким не спілкується і майже нічого не їсть, а лише п’є горілку. Просила допомогти чоловікові.
Офіцери піднялися на горище, де ховався солдат. І побачили жахливу картину.
Чоловік був у критичному стані: худий, блідий, виснажений, наляканий. Видно, що п’яний. Він забився в куток і спершу взагалі відмовлявся з нами спілкуватися. А потім почав кричати, що не повернеться в частину, бо його там уб’ють, якщо не скидатиме гроші сину начальника штабу, – згадує в розмові з УП колишній офіцер відділення психологічної підтримки персоналу Тимофій Остафійчук.
“СЗЧшник” виявився одним із постраждалих від погроз і побоїв з боку тодішнього командира взводу першого батальйону Владислава Пастуха, який є тим самим сином начштабу. Про знущання над цим солдатом та іншими військовими в бригаді дізналися під час службових перевірок, що тривали з весни 2024-го.
Але замість справедливо покарати винних, майже всіх залучених до внутрішніх розслідувань, включно з постраждалими й офіцерами, які служили в ППД на Тернопільщині, командування бригади перевело в піхотні частини.
Восени “Українська правда” отримала частину матеріалів про ситуацію в 211-ій понтонно-мостовій бригаді від одного з офіцерів, який займався службовими перевірками.
Ми працювали над цим текстом майже два місяці. Опитали кілька десятків людей – постраждалих, свідків знущань, офіцерів і сержантів, які займалися службовими перевірками. Більшість зі співрозмовників висловили бажання залишитися анонімними.
Спойлер: історія моторошна. Наразі ніхто не поніс покарання. Винних підвищили, а тих, хто порушив проблеми, відправили в піхоту. Однак про все по черзі.
Публікацією цього матеріалу ми жодним чином не намагаємося дискредитувати військових, які служать у бригадах Сил підтримки ЗСУ. Вважаємо, що приховувати інформацію, яку вдалося з’ясувати, категорично не можна. Адже безкарність породжує беззаконня. Щиро дякуємо військовослужбовцям усіх бригад Сил підтримки ЗСУ за їхню надважливу роботу, – зазначає редакція.
Любі друзі й дорога родина
Історія бригади, про яку йтиметься, почалася в квітні 2022-го. Саме тоді на базі 48-ої інженерної бригади сформували 210-ий понтонно-мостовий полк. У серпні 2023 року він став 211-ою бригадою.
Ця військова частина з категорії тих, куди мріють потрапити мобілізовані, а бійці називають їх “жирними”. Адже військовослужбовці бригади займаються суто інженерними роботами як-то будівництво понтонних переправ або облаштування оборонних позицій.
Участі в боях на “нулі” інженери не беруть, тож ризики поранення або загибелі менші, ніж у піхотинців чи штурмовиків.
Один із ротних на умовах анонімності розповідає УП, що підрозділ створювали військові, більшість із яких раніше разом служили в батальйоні “Тиса” 128-ої гірсько-штурмової бригади. Зокрема, командир – полковник Олег Побережнюк.
Командир 211-ої понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ полковник Олег Побережнюк
Пізніше в полк підтягнулися люди з Кам’янець-Подільського, багато з них закінчували місцевий військовий інженерний інститут. Побережнюк – один із випускників цього вишу. Тобто сформувалося коло людей, які мали давні дружні або родинні стосунки або служили разом, – каже він УП.
За дивним збігом обставин дружина комбрига Побережнюка, Ірина, станом на 2023 рік працювала в Кам’янець-Подільському ТЦК, що зазначається в її декларації.
В нашій бригаді є чоловіки і дружини, батьки і сини, куми, далекі родичі, коханки, друзі, однокласники, сусіди і всі інші, кого можливо притягнути зі свого оточення. Зрозуміло, що це не могло статися випадково. Люди ж не мобілізуються в конкретну бригаду з конкретного села. Вони туди якось потрапляють, під чиїмось пильним оком, – додає в анонімній розмові з УП інший співрозмовник серед офіцерів.
В Україні немає реєстру кумів чи однокласників, тому перевірити слова наших співрозмовників на 100% неможливо. Однак, зважаючи на концентрацію родинних зв’язків у бригаді, немає підстав їм не вірити.
УП отримала штатний розпис 211-ої понтонно-мостової бригади. Коротко описуємо деякі спостереження.
Серед особового складу військової частини справді чимало сімей – вдалося верифікувати майже з десяток. Як правило, це батьки і сини, чоловіки і дружини.
Переважно всі родичі служать у різних підрозділах 211-ої понтонно-мостової бригади, щоб уникнути конфлікту інтересів.
Найодіознішою сім’єю в бригаді були Пастухи. Батько Валерій – начальник штабу, заступник комбрига. Син Владислав – командир одного зі взводів у першому батальйоні бригади. Зараз Пастух-молодший уже не служить у 211-ій понтонно-мостовій бригаді, але певний час був підлеглим рідного батька. Як відомо, закон “Про запобігання корупції” забороняє пряме підпорядкування близьких родичів.
Сімейний підряд Пастухів
Навесні 2024 року року працівники тернопільської Військової служби правопорядку (ВСП) запросили в 211-ої понтонно-мостової бригади інформацію про складання адміністративних протоколів щодо бійців, які вживали алкоголь або наркотики впродовж 2023-го. В цьому немає нічого екстраординарного, бо ВСП зобов’язана час від часу перевіряти такі дані.
Розпочалася службова перевірка. УП ознайомилася з довідкою та наказом про її результати. Як з’ясувалося, в другому батальйоні не складали протоколи на деяких військових, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджено медичними оглядами.
На той момент командиром батальйону був підполковник Валерій Пастух. У травні 2024-го, в розпал службових перевірок, його підвищили до начальника штабу – заступника командира бригади. До того Пастух приблизно пів року виконував відповідні обов’язки. Він і зараз обіймає цю посаду.
Начальник штабу – заступник командира 211-ої понтонно-мостової бригади підполковник Валерій Пастух
Для розуміння: покарання за вживання алкоголю або наркотиків під час служби в умовах воєнного стану передбачає штраф у розмірі від 17 до 34 тисяч гривень. Нескладання протоколів дозволяло військовим уникнути адміністративної відповідальності за таке правопорушення і продовжувати отримувати премії.
В ході службової перевірки солдати розповідали мені, що для того, аби на тебе не складали протокол, треба було заплатити від 5 до 20 тисяч гривень тому, хто виявив порушення, – розповідає УП офіцер відділення психологічної підтримки персоналу Остафійчук, який тоді служив у 211-ій бригаді і займався внутрішньою перевіркою.
Також я встановив багато незаконних фактів, зокрема побиття військових, якщо вони вживали алкоголь, але не платили гроші. В основному знущаннями над бійцями займався син начштабу Пастуха і похресник комбрига Побережнюка – на той момент старший лейтенант, а зараз уже капітан, Владислав Пастух, який був командиром одного зі взводів у першому батальйоні, – каже він.
“Малий Пастух погрожував тим, що його батя – начальник штабу, а хрещений – комбриг, які можуть перевести військових у піхоту, де їх одразу кинуть “на м’ясо”. За рахунок цих погроз йому вдавалося вимагати у хлопців гроші”, – додає на умовах анонімності інший співрозмовник УП серед сержантів.
За словами п’яти колишніх офіцерів і сержантів бригади, Пастух-молодший вимагав у військових кошти і знущався над ними під час відряджень для будівництва фортифікацій на Донеччині, Харківщині і Дніпропетровщині. В зоні бойових дій він мав доступ до військовослужбовців різних батальйонів, зокрема другого.
Це важливе уточнення, бо Владислав Пастух був взводним у першому батальйоні, а серед тих, хто скаржився – переважно інженери другого. На підтвердження своїх слів співрозмовники УП надали фото й відео, які знімав Пастух, а також пояснення, рапорти та заяви постраждалих.
Ми публікуємо частину документів із заблюреними особистими даними військових.
Дослівно з пояснення зі збереженням стилістики і пунктуації: “Я, …, передавав гроші солдату Удоду для передачі м-ру Сірому задля того, щоб мене не везли на освідчення. Гроші перекидалися на банківську картку та передавалися готівкою.
А також, Пастух В.В. організував так звану “клітку”, куди кидали роздягнутих військовослужбовців (також і мене) з метою подальшого вимагання грошей за звільнення з “клітки”.
Дослівно з пояснення зі збереженням стилістики і пунктуації: “Даю пояснення з приводу мого побиття в районі виконання бойових завдань в Донецькій області. Моє побиття організував ст. лейтенант Пастух про що свідчить фотографія, а також ст. лейтенант Пастух вимагав в мене кошти 8.03.2024 в розмірі 5000 гр…”.
Складно повірити, що такі звірства вчиняв представник Збройних сил України. Але, якщо здається, що гірше бути не може, це хибне враження.
В одній із заяв від постраждалого військового зазначається: “Я, …, перебуваючи на ротації у Дніпропетровській та Донецькій області вживав алкогольні напої за що був неодноразово покараний ст. лейтенантом Пастухом Владиславом Валерійовичем фінансово та фізично із застосуванням до мене грубої фізичної сили, також мене прив’язували до дерв’яного хреста і фізично знущалися наді мною…”.
Заява військового щодо вимагання грошей і побиття
Владислав Пастух фотографується на тлі прив’язаного до хреста військовослужбовця
За словами офіцера Остафійчука, після цієї історії, яка стала відома і викликала великий резонанс всередині бригади, Пастуха-молодшого перевели на службу в іншу частину. А його батько виплатив кошти постраждалим військовим, які написали рапорти і довели перекази квитанціями.
Співрозмовники УП серед офіцерів і сержантів стверджують, що кримінальне провадження через знущання над військовими не було відкрите ні прокуратурою, ні Державним бюро розслідувань. Тобто Пастух-молодший не поніс жодної відповідальності за свої дії.
Натомість прокуратура розслідувала справу про нескладання адмінпротоколів щодо військовослужбовців.
За результатами досудового розслідування 9 вересня цього року кримінальне провадження закрито у зв’язку із відсутністю складу злочину. Водночас встановлено, що військовий (йдеться про підполковника Валерія Пастуха – УП) не притягнув до адміністративної відповідальності десятьох підлеглих, які перебували на службі напідпитку, внаслідок чого вони були безпідставно премійовані на майже 140 тисяч гривень, – інформує в коментарі УП речниця Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Юлія Шевченко.
Гусятинський районний суд Тернопільської області 10 вересня 2024-го визнав Пастуха-старшого винним у недбалому ставленні до служби під час воєнного стану. Він заплатив максимальний штраф – 34 тисячі гривень. А ще на етапі досудового розслідування відшкодував державі збитки в розмірі майже 140 тисяч гривень.
Обставини, що пом’якшують відповідальність Пастуха за вчинене правопорушення – визнання вини та щире каяття. Обставин, які обтяжують відповідальність, судом не встановлено, – йдеться в постанові Гусятинського районного суду Тернопільської області, яка складена 17 вересня.
“Українська правда” звернулася до комбрига Олега Побережнюка по коментар щодо правопорушень у бригаді. Він відмовився відповідати на запитання в телефонній розмові.
Згодом із УП зв’язалася офіцерка відділення комунікацій бригади Ольга Адамович. Авторка одразу повідомила, що хоче взяти коментарі як у Побережнюка, так і в начальника штабу – заступника командира бригади Валерія Пастуха, а також чітко окреслила теми розмов. Адамович сказала, що незабаром повернеться з відповіддю. Кілька годин по тому вона написала: “Коментарі ми можемо надати тільки після офіційного запиту”.
Аж раптом ввечері того ж дня в бригаді передумали. Після 21:00 Адамович надіслала короткі тези на кожну із запитуваних УП тем. Публікуємо їх дослівно.
Відповідь офіцерки відділення комунікацій від імені Валерія Пастуха (зі збереженням стилістики та пунктуації):
“Протоколи не складались у зв’язку з відривом особового складу на окремій локації. Рішення стосовно преміювання приймались безпосередньо на підставі рапортів, які надавали командири рот та окремих взводів. Але так як на той час був командиром батальйону (йдеться про підполковника Валерія Пастуха – УП), він поніс відповідальність, суд визнав його винним у адміністративному порушенні та зобов’язали сплатити штраф.
Сину Валерія Васильовича 26 років, тобто він доросла людина і сам несе відповідальність за свої вчинки та дії. У прямому та безпосередньому підпорядкуванні син Валерія Васильовича ніколи не був. Звинувачення в його сторону по даній ситуації є безпідставними”.
В пресслужбі бригади від імені комбрига Побережнюка не стали коментувати ні справу щодо нескладання протоколів, ні вимагання грошей і знущання над військовими з боку Владислава Пастуха.
УП також надіслала запит службі зв’язків із громадськістю Командування Сил підтримки ЗСУ. Ми опублікуємо відповідь від КСП, щойно її отримаємо.
Дім для комбрига
Восени 2023-го один зі старших сержантів бригади почав помічати на території частини в Тернопільській області військовослужбовця з ремонтної роти, відрядженого для виконання завдань на Херсонщину.
Із жовтня по грудень 2023 року четверо військових відправили у відрядження в угруповання морської піхоти “Катран”, командувачем якого тоді був генерал-лейтенант Юрій Содоль, для виконання завдань. Насправді їх там не було.
Але їм виплатили кошти за перебування в зоні бойових дій. Ми, Сили підтримки, допомагаємо бійцям – будуємо понтони чи фортифікації, тому зазвичай отримуємо “тридцятку”. Але цим чотирьом військовим “провели” по документах один день на самому “нулі”, щоб вони отримали премію з розрахунку по 100 тисяч, а потім могли оформити УБД, – пригадує під час розмови з УП уже колишній старший сержант понтонно-мостової бригади.
Згідно з рапортом на додаткову винагороду за грудень 2023 року, з яким ознайомилась УП, чотирьом військовим справді була встановлена премія пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань.
Далі з’ясувалося, що ці військовослужбовці взагалі не перебувають на службі, а будують будинок на Хмельниччині для нашого комбрига Побережнюка Олега Володимировича. “Служба Божа” (йдеться про СБУ – УП) встановила за ними стеження і все зафіксувала, – розповідає на умовах анонімності співрозмовник УП серед колишніх сержантів бригади.
УП звернулася по коментар з цього приводу до комбрига Побережнюка. Офіцерка відділення комунікацій бригади Адамович надіслала таку відповідь: “По даному факту триває слідство, тому ніяких коментарів надавати не можемо. Можете звернутися до відповідних органів для уточнення інформації”.
Спроби дізнатися деталі цієї справи у правоохоронців нагадували пінг-понг. В Службі безпеки України “Українську правду” спрямували до Державного бюро розслідувань, бо це їхня підслідність.
У ДБР відповіли, що не можуть надати інформацію під час досудового розслідування. Але з цього можна зробити висновок, що кримінальне провадження відкрите.
Відповідь Державного бюро розслідувань на запит “Української правди”
Лише в Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону УП підтвердили, що досудове розслідування триває за фактом будівництва військовими 211-ої понтонно-мостової бригади будинку в Хмельницькій області в той час, як вони були відряджені для виконання бойових завдань.
Підозри не оголошені. Відбувається збір доказів, очікуються результати економічної експертизи для встановлення збитків і перевіряється причетність до злочину інших осіб, – розповідає УП речниця Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Юлія Шевченко.
За її словами, статус командира бригади полковника Побережнюка у справі наразі встановлюється.
Джерело УП у правоохоронних органах на умовах анонімності повідомило, що підозри будуть оголошені впродовж найближчих тижнів.
Фігурування в кримінальному провадженні не завадило Побережнюку стати орденоносцем. 1 листопада 2024 року президент нагородив командира 211-ої понтонно-мостової бригади орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку”.
Під час урочистих заходів у День ЗСУ Володимир Зеленський особисто вручив Побережнюку бойовий прапор.
* * *
На одинадцятому році війни з Росією українські військові залишаються незахищеними. Як показує приклад 211-ої понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ, бійці можуть зіштовхнутися із загрозами не тільки на фронті, а й у частинах, де проходять службу.
Секретаріат омбудсмена у відповідь на запит УП повідомив, що за одинадцять місяців 2024 року бійці надіслали 3807 звернень щодо порушення своїх прав, серед яких орієнтовно третина – скарги на військові частини.
Інфографіка Андрія Калістратенка, УП
Тобто випадки порушення прав військовослужбовців під час служби не поодинокі.
Вже кілька років президент Володимир Зеленський анонсує створення інституту військового омбудсмена в Україні для захисту прав воїнів. Однак донині справа не рухалася далі публічних заяв.
Міністерство оборони України та військове командування повинні обрати й призначити військового омбудсмена – особистість, яка буде користуватися передусім довірою військових, довірою суспільства. Я чекаю цього найближчим часом.
Всередині Сил оборони потрібні конфіденційні можливості для воїнів розв’язати проблеми, що виникають через порушення прав, – сказав Зеленський під час представлення внутрішнього Плану стійкості у Верховній Раді 19 листопада 2024-го.
Головне, щоб цей інститут був дієвим, а не номінальним.
Наприкінці липня цього року солдат, який наважився на СЗЧ через знущання Владислава Пастуха, повернувся на службу. Бригадний медик направив його на лікування від алкогольної залежності та реабілітацію. Після відновлення військовий продовжив службу в 211-ій понтонно-мостовій бригаді.
Але вже восени солдат дізнався, що командування збирається позбутися його – перевести в піхоту. Він знову втік у СЗЧ.
Ангеліна Страшкулич, УП
