Рівень бідності серед пенсіонерів в Україні значно зріс із початком війни. Фото: Новини Донбасу
Забезпечення пенсіонерів в Україні залишається на низькому рівні. За даними Світового банку, які наводить Мінсоцполітики, з початком повномасштабного вторгнення рівень бідності в країні зріс із 5% до 24%. Це позначилося насамперед на людях похилого віку, які фактично повністю залежать від державної підтримки. І все-таки, незважаючи на труднощі, є процеси, які дозволяють сподіватися на краще. В Україні сьогодні є чимало громадян, які готові надавати підтримку вразливим категоріям населення просто тому, що вважають це правильним. Хтось із людей сам пройшов через страх війни або бачив з чим стикаються ті, хто в силу віку і фізичних обмежень не може про себе подбати. Готовність частини громадян до самовіддачі заради блага інших свідчить про високий запит суспільства на вирішення гострих соціальних проблем, бажання брати участь у покращенні життя. Про це у матеріалі «Новин Донбасу».
Неприваблива реальність
На жаль, сьогоднішня реальність залишається складною, особливо для людей похилого віку. За даними Пенсійного фонду України, 43% людей пенсійного віку одержують пенсію до 4 тисяч гривень, причому у 25,7% з них виплати становлять менше 3 тисяч гривень. Найскладніша ситуація у людей похилого віку, які проживають на прифронтових територіях, а також у переселенців, які змушені фактично починати життя з нуля.
За словами літніх українців, більшу частину пенсії вони витрачають на медикаменти. Також частина грошей йде на оплату комунальних послуг, оскільки субсидію одержують не всі та й витрати субсидія покриває не повністю. Щодо харчування, то на цьому багато пенсіонерів намагаються економити, і готувати найдешевше: каші, пісні супи, макарони. 80-річна заступниця керівника громадської організації «Пенсіонери міста Краматорськ» Марія Титаренко так описує життя своєї сусідки 98-річної Варвари Білоусової.
«Розмір її пенсії менше 4 тисяч гривень, а після оплати електроенергії та газу на їжу грошей практично не залишається. У Варвари Григорівни вдома старий котел, який погано гріє, при цьому споживає багато газу. На заміну потрібно 30 тисяч гривень, яких немає. Тому взимку бабуся постійно мерзне. Коли ми з нею бачимося, вона часто плаче. Діти й онуки також мало чим можуть їй допомогти, бо не мають роботи», — розповіла «Новинам Донбасу» Марія Титаренко.
72-річна переселенка з Краматорська Наталія Валова, яка нині проживає в Черкасах, розповіла нашим журналістам, що отримує 3,4 тисячі гривень пенсії. Також вона отримує 3 тисячі гривень як тимчасово переміщена особа з інвалідністю, але ці гроші повністю йдуть на оплату оренди квартири, яку їй здали недорого по знайомству. Щоб прожити, жінка змушена економити буквально на всьому. Багато грошей йде на медикаменти. Як інваліду другої групи Наталії Сергіївні надано 50% знижку на лікарські засоби за рецептом лікаря при амбулаторному лікуванні. «Однак ліків, які потрапляють у програму на знижки, часто немає в наявність. Буває, дадуть 20-30 таблеток на місяць зі словами, мовляв, скажіть і за це спасибі», — розповіла нашим журналістам пенсіонерка.
Як і більшість пенсіонерів Валова харчується переважно кашами, супами, картоплею. Молочні продукти купує вкрай рідко та найдешевші. З м’яса іноді бере потрухи або курячий суповий набір. Фрукти та овочі жінка купує на ринку і лише в неділю у другій половині дня, коли продавці починають скидати ціну. Часто бере безкоштовні зіпсовані фрукти та овочі, які деякі реалізатори дають безкоштовно.
43% людей пенсійного віку одержують пенсію до 4 тисяч гривень. Фото: Донецька ОДА
Туманне майбутнє пенсійних виплат
Про те, що ситуація з пенсійним забезпеченням стає все складнішою, в уряді говорять постійно. Раніше міністр фінансів Сергій Марченко в інтерв’ю «Інтерфакс Україна» повідомляв, що 40-річним українцям на пенсію за нинішніх умов розраховувати в майбутньому не варто. Також за прогнозами Мінсоцполітики через демографічні зміни рівень заміщення заробітку пенсіями з солідарного рівня падатиме до 18%-20%. У той час як згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці, яку ратифікувала Україна, розмір пенсії має становити не менше ніж 40% від зарплати. Нині цей показник в Україні менш ніж 30%.
На думку експертів, рівень пенсійних виплат, що знижується, має, в тому числі, об’єктивні процеси. Кількість працюючого населення в країні нижча за кількість пенсіонерів — 9 мільйонів проти 10,3 мільйона. У цих умовах такі непопулярні заходи, як підвищення віку виходу на пенсію і зниження пенсій по відношенню до зарплати, можуть виглядати цілком реальними.
Одним із способів вирішення підтримки пенсіонерів влада вбачає у реалізації накопичувальної пенсійної системи — так званий другий рівень пенсійного забезпечення. У цьому випадку працівник та роботодавець сплачують щомісяця відсоток у спеціальний пенсійний фонд, яким працівник через десятки років зможе користуватися після виходу пенсії. Втім, економісти вважають такий підхід в умовах України неефективним, оскільки, по-перше, на працюючого лягатиме додаткове податкове навантаження, по-друге, в державі не створено механізмів примноження накопичених коштів. Втім, впровадження накопичувальної системи в уряді поки що відкладають. А у Міжнародному валютному Фонді взагалі рекомендували утриматися від її впровадження до скасування воєнного стану, про що йдеться у пункті 33 Меморандуму, підписаного між МВФ та українською стороною.
Пенсіонери в Україні. Фото: Новини Донбасу
Від багатих — бідним?
Для поліпшення якості життя населення, природно, необхідний інтенсивний розвиток економіки. Однак у нинішніх українських реаліях цей процес не є швидким. На думку директора Українського інституту політики Руслана Бортника, не варто розраховувати, що в короткостроковій перспективі держава стане менш корумпованою чи краще збиратиме податки, або підвищить якість роботи митниці в умовах війни.
«Теорічно — так, необхідно підвищувати соціальні витрати. Але це стане можливим після завершення активної фази бойових дій. І тоді частина коштів, спрямованих на оборону, може бути спрямована на підвищення соціальних стандартів. У нинішніх умовах лише внутрішній перерозподіл ресурсів: зменшення високих пенсій і збільшення низьких, на мою думку, може бути якимось реальним механізмом для поліпшення становища найбідніших верств населення», — розповів він «Новинам Донбасу».
Політолог вважає, що уряду слід було б перейти до практики вирівнювання пенсій. Частина пенсіонерів, таких як судді, депутати, міністри та ін., за його словами, мають виплати до десятків, а то й сотень тисяч гривень. Зазначимо, що один із відставних суддів Конституційного суду нещодавно вказав у декларації пенсію у розмірі 2,9 мільйона гривень, що на місяць становить 241 тисячу гривень.
«Тому необхідно перерівняти пенсії, щоб за рахунок внутрішніх ресурсів Пенсійного фонду та найбагатших пенсіонерів, спеціальних пенсіонерів, перерозподілити кошти на користь найменш незаможних», — підсумував Бортник.
Мешканка села Богородичне в Донецькій області повернулася додому після звільнення населеного пункту від військ РФ восени 2022 року. Фото: Новини Донбасу
Заслужений економіст України, народний депутат V-VI скликань Олексій Плотніков вважає за необхідне відновити солідарну пенсійну систему та повернути до неї механізми, що дозволяють нараховувати пенсії 50% — 60% від зарплати, як це було раніше.
«Ті ж викладачі та наукові співробітники отримували 70% від своєї чинної зарплати. Були додаткові норми закону про спеціальне пенсійне забезпечення, які рятували ситуацію», — розповів економіст «Новинам Донбасу». Сьогодні ж, за його словами, в Україні зрівняли всіх пенсіонерів, окрім кількох категорій, зокрема прокурорів, суддів.
«Хочемо, щоб люди відчували підтримку»
Зрозуміло, що заходи з перерозподілом пенсій та реанімація солідарної пенсійної системи, навіть якщо все пройде, як радять експерти, можуть бути ефективними лише в короткостроковій перспективі. Сьогодні середня пенсія в Україні з урахуванням найвищих та найнижчих показників пенсійних виплат, за даними Opendatabot, становить 5,8 тисяч гривень на місяць. Навіть якщо всі пенсіонери будуть отримувати такі виплати, цих грошей зовсім не достатньо, щоби забезпечити людям гідну старість. Здається, що державі у питаннях соціальної політики слід робити ставку на стратегічний розвиток, де підтримка населення, як основного ресурсу в умовах майбутнього відновлення, була б першорядним завданням.
Про те, що потреба у покращенні якості життя населення сьогодні назріла, можна судити з низки ініціатив на місцях. У цьому розділі ми розповімо, як волонтери, а також деякі управлінці з власної ініціативи надають підтримку людям похилого віку, оскільки бачать у цьому гостру необхідність.
Один із прикладів — регулярна підтримка пенсіонерів у віці 70+, а також маломобільних громадян, яку надає група волонтерів громадського проєкту «Людям від Людей» у Харкові та Краматорську. Постійних учасників у проєкті всього вісім людей, проте їм уже два з половиною роки — з початком повномасштабного вторгнення, вдається постачати продовольство 568 нужденним: 344 у Харкові та 224 у Краматорську. Щомісяця волонтери привозять людям пакети з найнеобхіднішими продуктами: свіже м’ясо, яйця, молоко чи ряжанку, хліб, картоплю, цукор, гречку, соняшникову олію, паштет чи консерви. Якщо людина складна, тобто не може сама пересуватися і її доглядають сусіди, допомогу привозять двічі на місяць.
Подивитися цю публікацію в Instagram
Організатор проєкту, волонтер, екоактивіст Артем Приходько розповів «Новинам Донбасу», що всі продукти купуються за рахунок донатів небайдужих громадян. Ні з якими політичними партіями та фондами проєкт не працює. Допомагати волонтери почали спочатку у Харкові, коли стало зрозуміло, що багато літніх маломобільних громадян у перші дні війни залишилися одні і не мали сил піти до магазину за продуктами чи гуманітарною допомогою. А з січня цього року почали надавати допомогу також мешканцям Краматорська.
Артем каже, що всіма учасниками проєкту рухає проста людяність. Волонтери отримують задоволення від того, що можуть підтримати тих, хто цього потребує. Найважливішою складовою проєкту Артем вважає його прозорість. Магазинні чеки, придбані продукти, їх доставка пенсіонерам — все фіксується на фото і відео та періодично викладається у відкритий доступ у соціальних мережах.
«Ми спілкуємося з людьми українською мовою і завжди кажемо їм: “Це вам від українського народу”. Ми хочемо, щоб люди відчували підтримку суспільства, розуміли, що вони є українцями, що не кинуті», — розповів Артем. Він упевнений, що держава могла б організувати подібну підтримку по всій країні і на це не потрібно багато ресурсів, і знайдеться достатньо відповідальних людей, які готові взяти в цьому участь.
Волонтер Артем Приходько. Фото: Facebook
Ще один приклад соціальності демонструють управлінці Дворічанської об’єднаної територіальної громади Харківської області. Незважаючи на те, що громада знаходиться в зоні активних бойових дій, а бюджетні кошти обмежені, місцеве керівництво вирішило надавати активну підтримку соціально вразливим категоріям громадян незалежно від того, чи проживають люди в ОТГ або виїхали в інші регіони України. Кожному непрацюючому пенсіонеру, а це до півтори тисячі осіб, громада надає одноразову фінансову допомогу у розмірі 5 тисяч гривень, щоб людям було легше пережити зиму. А з минулого року у ОТГ діє програма медичної підтримки, яка передбачає одноразову фінансову підтримку від 2 до 10 тисяч гривень на амбулаторне чи стаціонарне лікування. Окремо ОТГ допомагає військовослужбовцям — мешканцям громади, які отримали одноразову допомогу по 30 тисяч гривень.
На сьогоднішній день через постійні обстріли інфраструктуру в регіоні зруйновано. У самому селищі Дворічна з 3,5 тисячі мешканців проживає менше ста чоловік, а у всій громаді з 16,5 тисячі мешканців залишається близько тисячі. І все ж таки громада вирішила допомогти навіть тим, хто виїхав. Глава Дворічанської громади Галина Турбаба пояснює це так. Ті мешканці, які сьогодні залишаються у громаді, забезпечені необхідною гуманітарною допомогою та паливом. А ось багато мешканців, які виїхали, мають труднощі на новому місці. Багатьом навіть переглянули статус ВПО та вони не отримують виплати. Надаючи підтримку вразливим категоріям населення, громада показує людям, що піклується про них. У громаді сподіваються, що згодом жителі повернуться додому та допоможуть у відновленні краю.
«Зрозуміло, що відновленням займатиметься молодь. Але ж молодь повертається до своїх батьків. Якщо батьки повернуться, то віримо, що молодь повернеться», — розповіла «Новинам Донбасу» Галина Турбаба.
Голова Дворічанської ОТГ Галина Турбаба
Втім, на сьогоднішній день перебувати на території громади небезпечно через активні бойові дії. Навіть волонтери туди заїжджають рідко, а тому завозять гуманітарку в безпечні місця, яку адміністрація та працівники комунального підприємства потім самі доставляють населенню. Возити доводиться під обстрілами ризикуючи життям. Але голова громади каже, що вона та співробітники КП «Дворічна», які займаються розвозом гуманітарки, інакше вчинити не можуть, адже вони відповідають за людей.
***
Насамкінець зазначимо, що покращити якість життя пенсіонерів та інших вразливих категорій громадян у нинішніх українських реаліях досить складно. Проте прояв уваги до труднощів співгромадян, який сьогодні можна спостерігати в суспільстві, свідчить про прагнення людей змінити ситуацію на краще. І хоча б на локальному рівні створити справедливі умови підтримки тим, хто їх потребує. В умовах майбутнього відновлення такий порив у людях відіграватиме ключову роль.
