Розбираємося, що потрібно зробити, щоб волейбол набув популярності в Україні Sport.ua виділяє 5 основних причин, чому, попри історичні успіхи національних команд, український волейбол залишається не найбільш популярним спортом в країні та як можна виправити цю ситуацію. Волейбол – можливо, наймасовіший вид спорту в світі. За статистикою, на аматорському рівні у нього грають близько мільярда людей. А Міжнародна федерація волейболу (FIVB) є найбільшою за кількістю країн, які входять до її складу – 218. В Україні гра теж відносно популярна. Показником цього є хоча б результати національних команд: жіноча збірна виграла Золоту Євролігу торік, а чоловіча – цьогоріч. Остання виходила в чвертьфінали чемпіонатів світу та Європи, а наступного року вперше в історії зіграє в Лізі націй – найпрестижнішому турнірі на рівні національних збірних. Не дивно, що волейболом активно цікавляться і представники великого бізнесу. Наприклад, титульним спонсором чоловічої збірної України є мережа торгових центрів «Епіцентр». Парадоксально, що волейбол залишається не таким популярним із глядацької точки зору. Чому ж спорт, яким займається так багато людей та є успішним на професійному рівні, не отримує заслуженої уваги українців? Відповіді на ці питання шукаємо з допомогою колишнього баскетболіста і тренера, а нині одного з найвідоміших спортивних маркетологів України Юрія Шаповалова. Будемо відверті: волейбол в українських медіа не має достатньої уваги. Певні пожвавлення помітні лише під час виступів національних збірних, але часто не на рівні серйозної аналітики чи інтерв’ю, а лише з огляду на результати – виграли чи програли, та й усе. «Я хоч людина з системи спорту, але волейбол якимось чином проходить повз мене, – каже Юрій Шаповалов. – Все тому, що в моєму інфополі бракує цікавих новин про цей вид спорту. Результати трапляються, скандали в збірній теж. Наведу приклад свого виду спорту, баскетболу. У нас є найпопулярніший сайт Basket.com.ua, на якому, окрім українських новин, чимало інформації про міжнародний баскетбол. Як на мене, волейболу цього бракує. Я бачу, що на волейбольних пабліках у соцмережах є достатньо велика кількість підписників, що ведуться трансляції матчів з якісним коментарем. Стандартні речі робляться. Але без родзинки, яка б зацікавила людей не з волейбольної бульбашки і змусила б їх слідкувати за цим видом спорту». Волейбол – гра колективна, але приваблюють до неї найперше особистості. Можна скільки завгодно захоплюватися колективними діями, але народ завжди слідкуватиме за Мессі, Роналду, Мбаппе чи Шевченком. І найцікавіше, що у волейболі, навіть українському, такі постаті є. «Щоб той чи інший вид спорту став популярним, треба зробити популярними людей, які його представляють, – погоджується Юрій Шаповалов. – Результати є, але вони цікаві найперше тоді, коли розумієш, які люди за ними стоять. Перемоги Олі Харлан чи Ярослави Магучіх були б не такими цікавими, якби не персони самих атлеток. Серед волейболістів дійсно медійною і впізнаваною була лише Юлія Герасимова. Та й то дуже ситуативно. Втім, завдяки цій миті слави вона досі популярна та приваблює увагу в соцмережах. Коли до мене зверталися компанії, які випускають вітаміни, то цікавилися, чи можу зробити колаборацію саме з Герасимовою. Найбільша і найскандальніша зірка українського волейболу – Олег Плотницький. Але при цьому не зустрічав жодної рекламної кампанії українських брендів за його участю». А ще професійний спорт приваблює людьми, які водночас успішні і багаті. «Давайте визнаємо, що в українській ментальності переважає тяга до благополуччя. І це нормально, – стверджує Шаповалов. – Відповідно, якщо б люди побачили, що той же Плотницький багато заробляє, вони б теж охочіше цікавилися волейболом і віддавали на нього дітей. Але про неволейбольне життя Олега ми не знаємо майже нічого. Ось на прикладі Дарини Білодід всі бачать, що в дзюдо можна ще й непогано заробляти. Магучіх виграє Діамантову лігу і демонструє, як можна стати заможною в легкій атлетиці. А де приклад матеріального достатку у волейболі? Розумію, що гроші люблять тишу, але, вважаю, це нормально показати, що спорт, окрім реалізації свої навичок, створює якусь фінансову платформу. Ця моя думка не всім до вподоби, але чому футбол популярний і батьки найчастіше віддають у футбольні секції дітей? Бо свого часу всі бачили приклад Артема Мілевського, який ледь не щомісяця розбивав у Києві дуже дорогу автівку. Це давало людям розуміння, що заробляє Артем дуже багато». Дуже важливо, щоб та масовість, яку має волейбол на аматорському рівні, була контрольованою. І щоб люди різного віку, які регулярно грають у волейбол, мали спортивний інтерес. «У баскетболі десятки років великою популярністю користується Літня ліга в київському Гідропарку, – каже Юрій Шаповалов. – Ще будучи дитиною, я стояв поруч із майданчиком у надії, що мене візьмуть у команду. Нині в Гідропарку вже багато років проводиться аматорський Кубок Корбана, в якому беруть участь і аматори, і професійні гравці, а іноді навіть збірники. Переможці отримують статуетки, персні, виготовлені спеціально під цю подію. У волейбол у Гідропарку теж грають. Але на пляжі, стихійно. Чому б їх не об’єднати, не створити аматорських турнірів, на які б всі очікували? І цим не обов’язково має займатися Федерація. Наприклад, історію з баскетболом 3х3 в Україні популярною зробив Стас Світлицький – людина, яка не має жодних посад».
Увага ЗМІ
Фактор зірок
Фактор грошей
Фактор організованої масовості
Фактор культури спорту
Зрештою, реалії такі, що уваги в Україні ще до повномасштабної війни бракувало навіть найпопулярнішому видові – футболу. І пов’язано це не стільки з якістю самого продукту, скільки з загальною культурою спорту в країні. Люди, особливо молодше покоління, віддалилося як від занять спортом, так і від уболівальницької уваги до нього. «Реформи в спорті треба починати не з профільного Міністерства, а з Міністерства освіти і науки, – певен Юрій Шаповалов. – У нашій країні має бути створена програма фізичного виховання для дітей, починаючи з найменшого віку. Щоб діти росли, і їхній розвиток супроводжував спорт. Мені дуже сподобалася програма залучення до спорту дітей в Ісландії. Один день шкільної програми на тиждень віддавався лише спорту. Інших предметів не було, лише спорт: плавання, ігрові види, гімнастика, біг. Коли в людей буде в крові, що спорт – це частина життя, вони ним і займатимуться, і дивитимуться».
Замість епілогу
Влітку 2022-го, напередодні найуспішнішого для волейбольної України чемпіонату світу, який наша команда завершила виходом у чвертьфінал, Павло Черепін і Тарас Герега за підтримки компанії «Епіцентр» випустили перший в українській історії документальний фільм про волейбол – «Лінія атаки». Режисери і знімальна група за рік до того спільно з командою пережили процес підготовки і виступу на Євроволеї-2021. Це була перша спроба показати внутрішнє життя наших провідних волейболістів. У Youtube фільм переглянуло 128 тисяч осіб. Це непогана й обнадійлива цифра. Цифра, яка має зростати разом із залученням до популярної гри нових уболівальників.
Іван ВЕРБИЦЬКИЙ
